Микола Ластовецький, Директор Дрогобицького державного музичного училища ім. В. Барвінського


“Джерельце” – це школа почуттів, а назва “Театр української пісні” – сучасно і правильно”

Микола ЛастовецькийЯ вважаю, що ту справу, яку робить “Джерельце” і його керівництво, і взагалі, Моршинська школа мистецтв, важко переоцінити. Сьогодні, коли ми бачимо на кожному кроці засилля іноземних, часто дуже не якісних за своїм змістом музичних продукцій, коли наша молодь, на жаль, не має змоги у великій мірі займатися в музичних школах, постає питання про те, кому ми передамо естафету нашої генної пам'яті – музичної, хореографічної, взагалі пам'яті української народної педагогіки, пам'яті українського фольклору в майбутньому. Якщо ми зараз втратимо в якійсь мірі пульс взаєморозуміння із молоддю, яка, на жаль, в великій мірі орієнтується на західні і часто не дуже мистецько вартісні зразки, (я вже не кажу про те, що українських записів на копмакт-дисках, української музики, нашої музики автентичної, та і, будем говорити відверто, і композиторської творчості українських авторів ми не зауважимо ніде), то, повертаючись до попередньо сказаного, ми втратимо себе.

А хочу нагадати, що Україна, це мабуть, одна з найбільш пісенних країн в світі. Ми знаходимось в центрі Європи не тільки географічно, можна сказати, що за кількістю того, що нам залишив у спадок наш талановитий народ, (мається на увазі музична творчість), то ми знаходимось і в центрі Європи. І було би дуже зле, коли б ми то втратили.

Тому ту справу, яку роблять в “Джерельці”, дійсно важко переоцінити, і тут треба сказати, що “Джерельце” дає нам надзвичайно багато добре підготовлених в правильному напрямку вступників, але ще більше воно дає для того розвитку почуття любові, поваги і почуття гордості, якої іноді нам дуже бракує, почуття рівновартісності, можливо, не так в матеріальному, як в духовному плані. І навіть більше того, в порівнянні з іншими народами Європи, я не посоромлюся сказати, ми тут ні чим не гірші, ми стоїмо на рівні, якщо не кращі від других. І тому я ще раз кажу, що "Джерельце" - це є та школа, школа почуттів. Звичайно, під чутливим керівництвом людей, перед якими я дуже схиляюся, і дуже радий, що роботу "Джерельця" відповідно оцінюють на вищих рівнях нашої мистецької влади, і знаю, що колектив має високий резонанс, мистецький авторитет за кордоном і в Києві.

Я вважаю, що "Театр української пісні" - це добра назва, вона звучить сучасно. Ми повинні, хочемо ми того, чи не хочемо, рахуватися із попитом навколишнього середовища, слухацьких широких мас. Я думаю, що сучасна навіть зміна назви вона знайде більший відгук в серцях слухачів, які вже звикли до подібних назв, до подібних тенденцій в творчості вокально-інструментальних ансамблів , цілого ряду фольклорних колективів, які виникають на хвилі відродження інтересу до прадавнього, такого дуже віддаленого від нас тисячоліттями фольклору. І тому, виходячи із цього на мою думку, сама суть не зміниться, назва, вона просто зробить свій конкретний приціл на те, як буде розвиватися цей колектив. Він буде працювати в більш сучасному амплуа, в сучасному ритмі, що швидше веде до відображення і зацікавленістю в широких слухацьких масах, які чомусь на сьогодні саме слово "фольклор" починають сприймати як щось минуле, що не має теперішнього моменту інтересу, а театр української пісні включає в себе ширше поняття - це і пісня найдавніша, і пісня минулих століть, та й пісня сучасна. Вважаю, що це добра справа.

Опубліковано: Інформаційний додаток до газети "Рідне поле". - 18 травня 2003 р.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *