Обжинки


Мабуть сам Бог поблагословив Україну такою поетичною душею, що щоб не побачив, не почув українець – про те пісню зможе скласти. Від народження дитини до останньої дороги людину супроводжують пісні. Здається, немає такої події, на котру український народ не відгукнувся б піснею. Тому нині, звертаючись до давніх взірців фольклору, можемо тільки подивляти творчу силу наших пращурів, та ще більше сумувати, що тисячі тисяч пісень так і залишилось незаписаних, згинули з роками назавжди.

Вистава ОбжинкиОдним із завдань “Джерельця”, і чи не найголовніших є збереження рідного фольклору, відродження давніх звичаїв, обрядів та пропагування їх у сучасне життя. Першою такою вагомою виставою, у якій було показано побут селян, яким він був – з розмовами, піснями, жартами, поученнями і стала програма “Обжинки”. Було відроджено давній, мудрий звичай взаємодопомоги, розуміння, любові до ближнього. Люди в селі ніколи не стояли осторонь чужої біди, вдовам, сиротам допомагали всією громадою виходити і зібрати урожай; приходили на допомогу і сусідам, щоб ті все встигнули зробити вчасно. І ось коли в селі було дожато останній сніп – починалось і святкування завершення збору врожаю.

Ще по-літньому туманний ранок обіцяє гарний день. Заспівали ранні півні і покликали косарів та женців на ниву. Спішать парубки з косами, дівчата з серпами – і закипіла робота та зазвучала пісня.

Але хто ж це так зручно примостився поспати у гарячий жнивний день? Чи це не Гриць із Омельком? Вставайте, ледарі, не мати вам більше поваги серед селян, поки не візьметеся за роботу.

Бо по праці і честь. Найпрацьовитішу дівчину зразу помітили – перед нею найгарніший хлопець зніме капелюха і вклониться низько, до землі.

Та тут ще хтось поспішає на ниву. Це – мати-селянка з дитиною на руці, з граблями, колискою та обідом для женців. Співає мати колискову і переливає свою душу у серце немовляти.

Перепочили хлібороби, освіжились ковтком чистої джерельної води, і залунали стародавні ладканки. Аж тут суне ведмідь – господар Карпат. Він дивиться кривим оком, що олюди всі колоски зібрали, а йому “туршки зостали” – залишилась одна стерня. Прогнали ведмедя, сплели вінки, і радіють всі, що вже жнивам кінець. Женці та косарі дякують ниві, що буйно вродила, закосичують серпи і коси квітами та запрошують господарів. Одягають на них вінки з жита та пшениці, дарують снопи з урожаю та співають їм величальних пісень. Починається святкування збору врожаю. Щасливі господарі низько кланяються женцям, запрошують до свого двору та до запальної бойківської коломийки…

администрирование unix одесса ремонт ноутбука одесса замена матрицы ноутбука sony одесса

One comment

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *