Бойківщина була і є тією частиною України, в якій ніколи не бракувало людей, готових
віддати життя за добро і незалежність своєї нації. Однак жоден з усіх періодів
визвольного руху в цьому краї не набував такого піднесення і таких масштабів, як
це було у 40-их, 60-их роках XX
століття.
Метою революційної
боротьби українського народу було національне і соціальне визволення
українського народу. Таке визволення можна осягнути тільки в українській
самостійній державі, в якій сувереном буде український народ.
Сотні і тисячі дочок
і синів кістьми полягли за нашу сьогоднішню незалежність. Вони терпіли холод,
нелюдські тортури в катівнях НКВС, тисячі невинних жертв було вивезено,
розстріляно, знищено, тисячі дітей разом з батьками гинули за одну тільки
приналежність до жахаючого ворогів бандерівського народу.
Але в лавах
Української повстанської армії боролись не тільки зрілі мужі, скільки було
молоді-студентства, і навіть дітей! Молодечий запал, войовничий дух поривав юні
серця до нових звершень і до творчості.
Тому нині ми маємо неперевершені зразки
повстанського фольклору. Пісні, які і нині не втрачають своєї актуальності, з
радістю виконуються сучасними дітьми.
Вистава “Марширують
вже повстанці” є однією з трагічних, але й героїчних сторінок історії УПА. Онуки
колишніх вояків відтворюють картини важкого побуту повстанців – в дощ, чи в
мороз, у лісі, в криївках, переживаючих розлуку з рідним домом, втрату рідних і
друзів… Ростуть повстанські могили, є перемоги, але ще більше втрат, і все це на
грані людської мужності та витривалості.
Ті, кому нині
стільки ж літ, як і самим повстанцям в часи їхньої визвольної боротьби,
перепускають через свої серця весь біль і надії тодішньої молоді, і самі стають
дорослішими.
Однак, вояки УПА
завжди були оптимістично налаштованими, віруючими у Бога й перемогу, тому на
закінчення вистави лунають запальні повстанські пісні, що переносять нас у
сьогодення і стають пісенним вінком у підніжжя слави героїв.
Знову ж, ця вистава була виболіла і правдиво
виплакана Іриною Король. Те, що відтворюється на сцені – не романтичне уявлення
сучасника про давні славні часи. Це гіркий спогад з дитинства, це відчуття
вічного страху бути вивезеним на Сибір, дітям – розлуки з батьками. Це болісні
спогади постійних рейдів, жорстокого катування батьків, вбивства енкаведистами
рідної тітки та дорогого шістнадцятирічного вуйця-бандерівця Василя. Кому, як не
їй знати за що, за які ідеї гинуло юнацтво. І хоч історія відкриває перед нами
багато різних фактів, композиція “Марширують вже повстанці” є спогадом-баченням
визвольної боротьби українського народу за свою незалежність. Це дяка за
сьогоднішню свободу рідній тітці Марії по матері та вуйкові Василю.
У композиції використано оригінальну поезію та
авторські пісні воїнів УПА.
Прем’єра
відбулася 30-го січня 1994 року в моршинському Палаці культури, на Святочній
академії, присвяченій 65-літтю ОУН.
Актуальність
та патріотичність цієї програми була високо оцінена не тільки конкурсними журі,
але й тими, хто прочитує у малих артистах самих себе – воїнами ОУН-УПА.
Починаючи з січня 1994 року ”Джерельце” мало цілий ряд пам’ятних виступів,
найвизначніші з яких - запис до фільму “Повстанці”;
Львів, Оперний театр ім. С. Крушельницької, Святкова академія і
концерт до 130-річчя “Просвіти”, 1998 рік; 1999 рік - Львів, Оперний театр
ім. С. Крушельницької, концерт до 90-річчя С. Бандери, Моршин, Палац культури,
концерт для конференції директорів м. Києва; м. Львів, театр ім. М.
Заньковецької, 50-річчя героїчної загибелі Р. Шухевича, Оперний театр ім. С.
Крушельницької, Гала- концерт Другого міжрегіонального дитячо-юнацького
фестивалю української патріотичної
пісні «Сурми звитяги» (I премія) -
2000 рік; м. Стрий, Народний дім, 10 років братства вояків УПА, м. Камінь-Каширський,
стадіон, фестиваль повстанської пісні “Волинь повстанська”, м. Львів, Оперний
театр ім. С. Крушельницької, Святочна академія і концерт до 110-річчя від дня
народження Євгена Коновальця, м. Моршин, відкриття лікувально-реабілітаційного
центру для ветеранів ОУН-УПА “Говерла” - 2001 рік [1];
м. Львів, Оперний театр ім. С. Крушельницької, Гала-концерт телефестивалю
“Горицвіт” (І премія); Оперний театр, участь у концерті до Дня злуки, м. Моршин,
санаторій “Говерла”, зустріч з губернатором М. Гладієм, концерт для вояків УПА,
м. Київ, Палац “Україна”, святкування 60-річчя УПА, м. Мюнхен, Новий Ульм,
Німеччина, Святкування 60-річчя УПА, вистава “Повстанська криївка”
[2]
- 2002 рік.
[1]
Від дня відкриття санаторію «Говерла» «Джерельце» регулярно виступає
перед ветеранами ОУН-УПА з різними програмами.
[2]
На замовлення української громади м. Мюнхен програму «Марширують вже
повстанці» було розширено до вистави на 3 дії, що стало можливим завдяки
матеріалам, котрі після виступів театру у санаторії «Говерла» надали
Ірині Король ветерани, які знаходились на лікуванні.