І знову сидять вони на покутті, дзвінко витинають музики, і майорять на морозі
стрічки святково прибраної брами, і летить селом з кутка в куток: ласкаво
просимо на весілля!.. Золоте - батька й матері.
Шумить, вирує
золоте весілля. Щирі поздоровлення на адресу пари «молодої » виголошують гості.
Правда, у дружок та дружбів срібна паморозь закралась у колись буйні чуби
та питані коси, а весільним староста І. М. Хомишинець, що дружбою першим був,
то «гірко-гірко!» вкотре виголошує молодим, то просить: «Ану, Іване,
нашої давай!» І вже в руках Івана Федоровича скрипка - здається, що й роки назад
відступили, ні сивини, ні зморшок. Та ж сама скрипка, що й 50 років тому
витинала бойківські коломийки на весіллі, виконує вальс
молодості. Звучить він у просторій, добротній оселі як пам'ять про воєнні роки, і довгожданну перемогу, і перші кроки колективного господарства. Та ось мелодія
переростає в дзвінкі акорди про щасливе життя.
50 років у
подружній злагоді прожили Єва Іванівна та Іван Федорович Фединці. Взаємоповаги,
щирої любові, працьовитості навчали й дітей. Трійко їх - дві дочки, Ірина та
0льга, і син Ростислав – росли, піднімались, мужніли. Зараз уже в дочок свої
сім'ї: Ірина два синочки і донечку виховує, Ольга - Тарасика-першокласника.
А ще всім своїм
дітям передав Іван Федорович любов до музики: чи не з колиски виростали вони під
ніжну мелодію батькової скрипки. Музика-самоук, як прагнув він побачити дітей
освіченими музикантами! Усі троє - випускники Львівської консерваторії ім. М.
Лисенка, зараз працюють викладачами в музичних школах.
Сьогодні вони
приїхали на золоте весілля до батьків. Звичайно, подарунки, поздоровлення. Та
чи не найбільшою втіхою стало для батька з матір'ю виконання дітьми їхньої
улюбленої пісні «Реве та стогне Дніпр широкий». Підготувались до привітання і
онуки, такі ж співучі та до музики вдатні. Четвертокласниця Оксана прочитала
вірш, присвячений бабусі, колишній трудівниці радгоспу.
Довго не стихали
пісні, розповідаючи про вірність та любов, що рокам непідвладні.
О. СКІЛЬСЬКА
Опубліковано: Радянська Верховина. - 19 березня 1973 р. - № 34 (5027).
