Вітаю, дорогі дівчатка та хлопчики! Сьогодні розповім вам про ваших ровесників, які чи не з
пелюшок співають і танцюють, несуть людям радість, дарують світло своїх сердець. Всі вони
- учасники зразкового фольклорно-етнографічного ансамблю
з Моршина «Джерельце», який є лауреатом багатьох міжнародних конкурсів. Керує
цим колективом заслужений працівник культури України Ірина Король. Усе своє
життя вона присвятила рідній пісні, співочо-театральному мистецтву і,
звичайно ж, діточкам, яких дуже-дуже любить і прагне передати усі свої знання не тільки на
уроках теорії музики та сольфеджіо у школі мистецтв, але й в позаурочний час -
на репетиціях. Для кожного учасника пані Ірина не тільки вихователь, керівник,
учитель, але й вірний друг і друга, мама.
«Що ж вони
роблять, чим займаються?» - поцікавитеся ви.
Ансамбль
«Джерельце» за свої 25 років зробив немало - найперше відродив давні і забуті
українські звичаї та обряди, кожен учасник знає понад 200 українських народних
пісень, а скільки легенд, давніх історій, казок! Відроджений звичай
чи обряд - це велика вистава на дві-три дії, у якій із зовсім
маленькими артистами (дехто уперше побував на сцені з мамою ще у
дев'ятимісячному віці) виступають і старші, і зовсім поважні
актори. Тому їхні концерти - завжди свято, адже на сцені не гра, а справжнє
життя. Тут діти не тільки навчаються сценічного мистецтва, але й вивчають
рідний край і його культурно-мистецьку спадщину, збирають фольклорні зразки, а
ще вчаться дбати не тільки про себе, а й один про одного, старші виховують
молодих, допомагають їм. Усі дотримуються статуту ансамблю, побудованого на
Божих заповідях і професійних вимогах. Заняття колективу починаються і
закінчуються спільною молитвою.
Крім програм розважальних, історичних та просвітницьких, ансамбль має багато і духовних
вистав. Одна з найбільших - «Писанко, воскресни!» - розповідає про Великодні
звичаї, показує Тайну вечерю та Хресну дорогу, Господнє Воскресіння і радісне
святкування цього найсвітлішого празника на Україні.
Такі постановки
- не просто концерти, це уроки доброти та любові, людяності. Бо не можна
донести до глядача іскринку ідеї того світла, якщо сам не любиш, не живеш тим
життям, тими думками і переконаннями, якщо сам не палаєш, як свічка, заради
інших...
Діточки з
«Джерельця» також полюбляють і посміятись, і відпочити чи то в мандрах, чи в
поїздках. А що любите робити ви, дорогі друзі? Про що мрієте і чим бажаєте
займатись?
Напишіть мені. З
нетерпінням чекаю ваших листів, малюнків, віршів. До зустрічі!
