Кішкунгалаш – місто винограду, фольклору і поважних сенаторів


У сусідній Угорщині в місті Кішкунгалаш про Україну пам'ятають. Вже кілька років поспіль запрошують на міжнародний фестиваль «Збір винограду», що проходить в їхньому місті, мистецькі колективи зі Стрийщини і, зокрема, особисте запрошення отримують учасники фольклорно-етнографічного ансамблю «Джерельце» Моршинської школи мистецтв.

Керівник ансамблю заслужений працівник культури Ірина Король разом зі своїми «джерельцятами» провела досить напружене гастрольне літо - концерти в Польщі, Києві і ось тепер в Угорщині. Разом з художніми колективами, а участь у фестивалі взяв і танцювальний ансамбль «Стрияночка», у Кішкунгалаш поїхала і делегація від міста Стрия та Стрийського району - Лідія Куйбіда, Юлія Курилишин і Ростислав Фединець.

У місті Кішкунгалаш за рік відбувається два найбільші свята - це день міста і фольклорний фестиваль «Збір винограду». На фестиваль приїжджають фольклористи з різних країн. Цього року в Угорщині побували колективи та делегації з Німеччини, Палестини, Польщі, Румунії, Югославії і України, а також місцеві мадярські і циганські ансамблі.

«Збір винограду» тривав три дні. Та найурочистішим був день, коли всі учасники фестивалю урочистою колоною, виконуючи елементи своєї програми, йшли містом. Цей похід викликав багато зацікавлення в мешканців Кішкунгалашу, їхні бурхливі оплески. Потім тривав концерт, де по черзі виступали запрошені колективи. Цього разу представники України вийшли на сцену передостанніми. Та це не завадило їм отримати заслужену зливу овацій. Кішкунгалашці щиро аплодували моршинцям і стриянам.

Джерельце у Кішкунгалаші (Угорщина)Разом з ансамблями участь в поході містом взяли і делегації. Кожну делегацію везли в окремій бричці (Угорщина славиться розведенням породистих коней і розкішними кабріолетами), де біля сцени їх урочисто вітав мер міста Золтан.

За словами Юлії Курилишин, завідуючої відділом сім'ї і молоді Стрийської райдержадміністрації, програма перебування в Кішкунгалаші офіційних делегацій відрізнялася від програми юних артистів. Представники з різних країн мали зустрічі з мером міста (він, до речі, має добрі спогади про Стрий і цікавився його теперішнім життям), з сенаторами. Сенатор в Угорщині - це дуже поважна особа, щось на зразок наших міських депутатів. Будучи вибраними народним голосуванням, сенатори залишають своє основне місце праці і займаються виключно справами міста, впливають на формування його економічної і соціальної політики. Сенатори - опозиціонери, що належать до іншої партії, аніж мер Кішкунгалашу, настроєні зовсім не вороже. Навпаки, їхня опозиція є конструктивною і виваженою. Бо ж, всерівно їхні зусилля (опозиціонерів і мерії) є спільними, спрямованими на благо міста. Більшість сенаторів є переважно людьми продуктивного віку - від 35 до 50 років.

Всі, без винятку, угорці дуже гордяться тим, що вже переступили поріг європейської спільноти.

Політика Угорщини щодо націо­альних меншин спрямована на забезпечення їм всіх умов для праці і життя. Як сказав у розмові з стрийською делегацією один із сенаторів, іноді це новиправдано бо привчає людей до лінивства. Наприклад, місцеві цигани отримують щомісячну грошову допомогу, котра цілком забезпечує прожитковий мінімум. Люди звикають до дармових грошей. Хоча їхнє, кішкунгалашське уявлення про циган як злодіїв не збігається з нашим, стрийським.

Взагалі чимало соціальних програм в Угорщині, на думку Ю. Курилишин, могли б стати добрим досвідом для України. Зокрема, наприклад, турбота про старших людей, для яких створено багато умов для гідного життя чи з власними дітьми, чи без них. У Кішкунгалаші, вдвічі більшому за Стрий, у відділі сім'ї працює 80 осіб. Серед них і лікарі, і психологи, і юристи.

Дуже часто завдяки культурі між різними народами зав'язуються інші, більш глибші стосунки на рівні не лишень особистих контактів, але й влади. Наші мистецькі колективи «Джерельце» та «Стрияночка» якраз і є тими вогниками дружби й побратимства угорського й українського народів. До речі, фольклорні програми «Джерельця» зацікавили представників Німеччини й Палестини, котрі запросили моршинців на подібні фестивалі до своїх країн.

Леся МАТВІЇВ

Опубліковано: Високий замок плюс Стрийщина. - 20 вересня 1999 р. - С. 5.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *